Лентяй - это человек, которому нравится просто жить.
Олесь Тесленко

Туман колись розвіється
Берези сонцем вмиються...
Та мов прощальний плач -
Пробач.. пробач... пробач...
Не я тумани висушу...
Не я колиску витешу -
Для дітлахів твоїх.
Не я вночі блукатиму,
Не я тебе чекатиму,
І чутиму твій плач...
Пробач... пробач.. пробач...



Зненацька
серед ночі
Впало яблуко
Бурштином трав спліталися слова...
І білий кіт муркотів на колінах...
І білий кіт -
Ми з ним порозумілися легко -
Лише погладити за вухом,..
а як порозумітися людям...
Твоє волосся довге як прощання
І перестигли вже давно і слова і думки
Мов осінній сад
Твоє золоте волосся...


Під якою сосною високою
У якому далекому лісі
Проростуть моїх рук чагарі,
Старим коренем випнуться плечі;
І на дно якої криниці,
Край якої дороги
Силуету мого тьмяна тінь
Упаде, як прощальне фото.
Де я буду?..
Ким я буду?..
На якому із атомів,
На якій дощовій краплині
Прилечу до якої хати...
І лише одне запитання
несу ніби квітку осені:
Дощі мої сліди змиють -
Що ж по мені лишиться?